Старобогородчанська громада
Богородчанський район, Івано-Франківська область

Вечір пам'яті вчителів подружжя Савки у с. Гринівка

Життя – мов спалах!..
Дуже важливо прожити своє життя так, щоб згадували покоління людей… 
Задум організувати та провести вечір пам’яті вчителів – подружжя Савки виник у мене на початку року. Повсякденні клопоти, робота в селі не давали зосередитися на проведенні цього заходу. Але час біжить, спливає. Ось уже й середина осені… Після чергового масового заходу, яким став фестиваль “Забута пісня рідного краю”, провела зустріч із активом села і всі схвально підтримали мене: мусимо вшанувати пам’ять вчителів – Ярослава Федоровича та Ірини Володимирівни Савки. Часу залишалося обмаль. За неповний місяць, потрібно було зібрати людей для відтворення гуцульського ансамблю “Смерічка”, проведення репетицій, напрацювати сценарій заходу та владнати багато організаційних моментів. За допомогою звернулася до педагогічного колективу Гринівської школи, сина відомих вчителів – Савки Олега Ярославовича, активних людей Гринівки…І почалася клопітка робота.
Дуже приємно було, що в наших починаннях нас підтримували всі жителі села, а це ще більше згуртовувало людей. За короткий час вдалося зібрати випускників школи, які в свій час танцювали та співали в гуцульському ансамблі “Смерічка”. Переживали, що на наш задум не відгукнуться чоловіки, а вони так нам були необхідні в хорі та танцях. Але переживання увінчалися успіхом! І настав той довго очікуваний день – 19 листопада 2017 року.
Святкування розпочалося із святкової Літургії в храмі Вознесіння Христа та поминального парастасу за вчителями Гринівської школи, які відійшли у вічність. Далі – зустріч вчителів та випускників у приміщенні школи, яка булла напрочуд теплою, невимушеною та цікавою, насиченою приємними спогадами. У той же день відбулося освячення дитячого майданчика в центрі села за участю пароха храму Вознесіння Христа Віктора Буянова. Про такий чудовий дитячий майданчик мріяли сільські діти багато років. Саме завдяки співпраці Старобогородчанської об’єднаної територіальної громади із представниками міжнародного проекту “DOBRE” місцева громада Гринівки отримала такий подарунок. За це ми їм дуже вдячні.
Центр села наповнювався людьми…До сільського клубу сходилися люди, як місцеві, так із сусідніх сіл, зокрема із Лесівки – всі, кому не байдужа пам’ять про цих чудових людей. Святкування вечора пам’яті вчителів подружжя Савки розпочалося. Переповнений людьми залсвідчив про те, що пам’ять не вмирає, що добрі справи, зроблені цими людьми при житті, залишилися в спогадах односельчан назавжди. Зерна доброти, людяності, працьовитості, відданості до улюбленої роботи, які посіяли Ярослав Федорович та Ірина Володимирівна при житті, дали свої паростки. Пройшли роки, але про цих дорогих для нас людей говорять в кожній хаті Гринівки та Лесівки тільки добрі слова. 
Яке це щастя прожити своє життя так, щоб про тебе згадували цілі покоління людей.Подружжя Савки  прожили його саме так! Вечір пам’яті надихнув всіх без винятку людей на спогади: пригадалися роки війни і повоєнне лихоліття, роки залякувань та роки атеїзму і, звичайно, той хвилюючий момент, коли в село приїхали молоді вчителі, які день за днем почали вливатися в велику гринівську родину. Село оживало…. 
На вечір пам’яті Ярослава Федоровича та Ірини Володимирівної Савки з’їхалося чимало гостей: вчителів, які працювали разом, випускників школи та людей, яким випала честь бути знайомими з ними. Жителі села тепло зустрічали Олега Ярославовича Савку, Галину Романівну Пазюк, Василя Миколайовича Шебунчака, Ярослава Васильовича Олексина, Оксану Василівну Дутчак, Надію Іванівну Пилипів та багато-багато інших. Всі вони у своїх виступах говорили про великий подвиг цих людей, про їх людянність, щирість, доброту, порядність, працьовитість. Саме ці риси характеру неабияк допомагали їм в роботі в той важкий період історії країни. Із села Новопетрівка Запорізької області надійшов лист від учениці Гринівської загальноосвітньої школи 1972 року випуску Надії Степанівної Гринів. Хотілося б, щоб цей проникливий лист-спогад вчительки прочитали всі: 
«Дорогі односельчани, Олегу Ярославовичу! Звертається до Вас випускниця 1972 року Гринівської восьмирічної школи Гринів Надія Степанівна. Дізнавшись про цю важливу подію, захотілось хоч якось долучитися до учасників зібрання.
Ірина Володимирівна булла моєю вчителькою в 2-4 класах. Пам’ятаю добру іскорку в її очах.Біля неї були завжди квіти – в школі, вдома, особливо Ірина Володимирівна любила чорнобривці. Ярослав Федорович був директором школи, нашим дорогим директором. Діти говорили про нього: “Наш директор – добрий”, хоч він був і строгим до учнів, в тому числі до власного сина. Сільські інтелігенти, високоосвічені, чесні і доброзичливі люди… Це про них – Ярослава Федоровича та Ірину Володимирівну.
Спливають в пам’яті епізоди з нашого шкільного життя… Зрозуміло, що саме постать директора багато в чому визначає рівень спроможності педагогічного колективу втілювати в життя ідеї школи. Особливо запам’яталися високий рівень художньої самодіяльності, коли до участі в хорі, народних та бальних танцях залучалися майже всі учні школи. Цією ділянкою роботи займалася Ірина Володимирівна при підтримці дружнього педколективу. А також поїздки на огляди, конкурси районного та обласного рівнів, де ми часто займали призові місця. Одвічно директор має займатися організацією навчального процесу. Ярославу Федоровичу випало на долю ще й будівництво нової школи. Це забирало багато часу і здоров’я. Та Ярослав Федорович із задоволенням він ішов до дітей, щоб сіяти розумне, добре, вічне…
В дитинстві, звичайно, ми багато чого не розуміємо. Коли я стала дорослою і приїжджала до батьків, часто заходила до Ірини Володимирівної та Ярослава Федоровича, ми спілкувалися на різні теми. Тоді я усвідомила, як нелегко жилося цим людям.
Лише дуже незначній кількості керманичів шкіл в той час вдалося правдами і неправдами хоча б дещо вирватися із замкнутого кола чиновницького свавілля та так званого “мудрого” керівництва партії. Директор мав виступати тоді в ролі політичного агітатора, тобто був вимушений кривити душею, брехати, принижуватися… Але це не про нашого Ярослава Федоровича. Він в цих умовах зміг реалізувати себе, як повноцінний і самостійний керівник. І складно підрахувати, скільки в цей “прорив”було покладено нервів, зусиль, здоров’я… Тому ми цінуємо Ярослава Федоровича і Ірину Володимирівну, перш за все, за людяність. Пам’ятаю, що в селі, в тому числі в нашій сім’ї, авторитет родини Савки був дуже високим. До Ярослава Федоровича звертались люди за порадою, за допомогою з різних питань.
Пройшли роки… Приїжджаю в село, приходжу мимо своєї рідної школи і з трепетом в душі згадую рідних вчителів. Ми вас пам’ятаємо.
З повагою та низьким поклоном Надія Гринів.”
Всіх присутніх на вечорі пам’яті вразили виступи учасників художньої самодіяльності, зокрема відтвореного гуцульського ансамблю “Смерічка”. Випускники школи різного віку танцювали гуцульські танці під оплески присутніх та вигуки: “Молодці!”. Учасники хору заспівали улюблену пісню Ірини Володимирівної “Місяць на небі”, пісню, яку свого часу співав хор Гринівської восьмирічної школи “Ой чия ж то хата біла, біля Черемоша”, прозвучав також твір на слова жительки села Гринівка С.О. Опацької та мелодія Федора Дмитровича Цюпи “Моя Гринівка’’. Кульмінаційним моментом вечора була пісня “Єднаймося, люба родино!”.Незабутніми залишилися виступи дитячого танцювального ансамблю “Перлинка”, шкільного вокального ансамблю “Дзвіночки”, танцю “Аркан”, який виконали хлопці із Гринівки та Лесівки, виступи художньої самодіяльності жителів села Лесівка, вчителів Гринівської школи, відтворена сцена “Баби Палашки та баби Параски” у виконанні Кульчак Ганни та Загірняк Оксани. Прозвучав вірш про школу, написаний жителькою села Яблунька Стефанців Наталією. Його зачитала Сенич Оксана. Неабияким подарунком став документальний сюжет про подружжя Савки, який привіз на вечір пам’яті Олег Ярославович Савка. Від почутого, побаченого та від спогадів у багатьох присутніх на очі наверталися непрохані сльози.
На завершення хочу подякувати всім, хто долучився до організації та проведення вечора пам’яті подружжя Савки. Зокрема, дякую Олегу Ярославовичу Савці, який допомагав своїми мудрими порадами, Василеві Миколайовичу Гложикута Богдану Васильовичу Фіртасю, Марії Володимирівні Гоголь, Ганні Василівні Кульчак, Олегу Васильовичу Каратніцькому, Миколі Васильовичу Надразі, які відгукнулися та кожного тижня приїжджали з Івано-Франківська та Богородчан на репетиції, вчителям Марії Миколаївні Паславській та Михайлу Васильовичу Олексину– ведучим цього заходу, які працювали над сценарієм, Марії Юріївні Сенич та Катерині Миколаївні Срібняк – за відтворення танців, Андрію Михайловичу Олексину – за музичне озвучення вечора пам’яті, Оксані Василівні Сенич– за всіляку підтримку по проведенню заходу, педагогічному колективу Гринівської ЗОШ та всім-всім, хто взяяв участь в художній самодіяльності, а особливо тим, хто відтворив народні музики та ансамбль “Смерічка”.
З повагою та подякою до всіх староста     Ніна Хмелівська


 

 



« повернутися до списку новин