Моє рідне село Гринівка

Тобі вклоняюся, село моє, доземно

За твою мудрість, працьовитість і красу

Для тебе в Господа прошу я милосердя

Як сонце землю – я тебе люблю.

Софія Опацька

Гринівка – село Богородчанського району Івано-Франківської області, віддалене від обласного центру на 27,5 кілометрів, від Богородчан – на 14 кілометрів. Площа - 21 кв.км. Населення - 616 чоловік.

Наше село має свою історію, свої традиції, звичаї, легенди і перекази, які передаються з покоління в покоління. Гринівка розташована вздовж Чорного лісу з однієї сторони, а з іншої сторони гора 420 – 450 метрів над рівнем моря та мішаний ліс (лази). Сусідніми селами Гринівки є - Нивочин і Лесівка, які невід’ємно пов’язані традиціями, звичаями та легендами.

З історичних джерел відомо, що територія трьох сіл – були ліси, і де селяни осідали на викорчовуваних землях. Легенда виникнення села говорить про трьох братів, які працювали на цих землях і в честь одного із братів, якого звали Гринь, назване наше село.

Багата і різноманітна природа Гринівки милує око людей. Любителів тихого полювання приваблюють поїздки до лісу по гриби, не можна не згадати про чорницю і лісову суницю, яка літом “годує” мешканців та гостей села.

Людина народжується і живе в тій чи іншій родині, отримуючи прізвище від батьків і являється продовжувачем роду. В кожному селі є певні, притаманні тільки для того чи іншого населеного пункту, прізвища. Так у Гринівці у XVIII – XIX ст. найбільш поширені були прізвища, зафіксовані в тодішніх документах: Гложик, Гринів, Яцків, Хмелівський, Надрага, Фелик, Сем’янів, які збереглися і по сьогоднішній час.

Історичні події, які відбувалися в Україні не минали безслідно для Гринівки. Особливо епопея Української Повстанської Армії у Чорному лісі, в період національно-визвольних змагань 40 – 50-х років XX століття. Не минула наше село війна в Афганістані. Одному із них, Яцківу Богдану Степановичу, не судилося повернутися з війни живим. Його іменем названа центральна вулиця Гринівки. В селі діє церква Вознесіння Христового, яка збудована ще в 1860 році і є історичною пам’яткою нашого села.

Окрасою села являється школа, яка збудована в 1973 році. Великий внесок у будівництво школи вклали подружжя педагогів – Савка Ярослав Федорович і Савка Ірина Володимирівна, які прийшли до села вчителювати в 1954 році. Під керівництвом Савки Ірини Володимирівної в школі був створений танцювальний ансамбль, який займав призові місця і приносив славу рідній школі. На їхню честь, при вході, на приміщенні школи встановлена меморіальна дошка.