О пісне, що створив тебе народ! Фестиваль у с. Гринівка.
Моя українська пісне… Хто із нас не був зачарований нею, хто співаючи пісню не згадував своє чисте дитинство, свою юність –закохану, красиву і ніжну, спів маминих колискових.
В українських піснях поєдналися історія, побут, звичаї, надії і мрії нашого народу – все пережите… Українська пісня народжується серед людей і, як те насіння - вітер, птахи розносять по всьому світу, так слова і мелодія пісень розмножуються посеред людей і стають надбанням народу…
Пісня нас супроводжує від народження і до останньої хвилини життя. Українська пісня наче реліквія передається з покоління в покоління і, являється душею нашого народу.
В минулому році в селі Гринівка було започатковано проведення фестивалю народної творчості “Забута пісня рідного краю”, мета якого була пошук та популяризація української пісні, а особливо пісень, які уже в народі призабулися. Місія фестивалю полягала в об’єднанні жителів Старобогородчанської ОТГ в культурному та в інших аспектах життя, пошук народних талантів та призабутих пісень, обмін культурною спадщиною сіл ОТГ і не тільки ОТГ, так як на фестиваль запрошувалися жителі із всього Богородчанського району. Фестиваль Забута пісня рідного краю заклав початок в проведенні таких заходів щорічно, міняючи тільки тематику фестивалю та удосконалюючи такі пісенні фестивалі з року в рік.
І вже цьогоріч, 22 липня 2018 року у нашому селі відбувся пісенний фестиваль родинних ансамблів, метою якого було пошук співочих родин. Чому саме така тематика? Спілкуючись із людьми старшого покоління, починаєш розуміти, що пісня у родинах з роками нівелюється. Уже у храмове чи будь-яке свято, неділю майже не почуєш співу пісень у своїх домівках – село мовчить. Уже минули ті часи, коли на храмове свято зустрічалася родина (рідні, двоюрідні, троюрідні) із всіх навколишніх сіл, бо це було святе- відвідати родичів, бодай у храмове свято. Село гуділо піснями! Зараз уже не так… Прикро говорити про це, але багато молодих людей не знають зараз українських пісень, зокрема народних.
А тому і задум провести цього разу фестиваль родинних ансамблів, був актуальним. Фестиваль співочих родин проходив під гаслом Пісня-Божий дар українського народу. Це гасло уже залишиться за пісенними фестивалями, які будуть проводитися і в майбутньому у нашій громаді, яка б його тематика не була, бо українська пісня є й насправді Божим даром для нас – українців.
Провести фестиваль співочих родин, була ризикована ідея. Насторожувало те, що не відгукнуться родини для участі у пісенному фестивалі не тільки тому, що пісня у родинах звучить все рідше, але й тому, що Гринівка, як місцева громада у складі Старобогородчанськоїоб’єднаноїгромади мало відома для жителів району. Перестороги дійсно трішки підтвердилися, але свято відбулося.
Я не аби з якою радістю хочу сказати за родини, які взяли участь у нашому фестивалі – це родина Кицмей Андрія Володимировича із села Підгір’я, родини Черевко Миколи та Сем’янів Іванни із села Глибоке, родина Остапів Тетяни із села Скобичівка, родина Стефанів Марії із села Лесівка та господарі фестивалю – родина Яцківих села Гринівки. Так, цього разу нас мало, але наступного разу нас буде на багато більше! Яке було щастя познайомитися із нашими гостями поближче, почути їхні чарівні голоси та чудовий спів пісень. Спілкування із Андрієм Володимировичем і його сім’єю надихало на думку, що такі люди, від яких, при спілкуванні, випромінюється добро, випромінюється чиста українська душа - не можуть не співати… Такі родини несуть у собі той дух і велич українського народу. Безмежно вдячна їм, що вони не знехтували нашим запрошенням і, подолавши ту відстань між нашими селами, все таки прибули на фестиваль.
Уже вдруге участь у фестивалях в селі Гринівка взяла участь Іванна Сем’янів, цього разу із своєю донечкою. Це дійсно людина, яка закохана в пісню, яка прививає любов до пісні своїм дітям і, я можу з впевненністю сказати, що у цій сім’ї ніколи не буде замовкати пісня, тут пісня буде передаватися з покоління в покоління. Крім цього Іванна Сем’янів є людиною своєї справиі як працівник культури бере активну участь у різних заходах. Не погордилася, не знайшла причини, щоб не взяти участь у фестивалі. Я радію за жителів села Глибоке, що мають такого працівника культури в селі - а це значить культурні і мистецькі заходи там на відповідному рівні.
Про родину Черевко із села Глибокого чула від людей уже давно, але вперше випала така можливість почути відомих маленьких соловейків, ще й на сцені сільського клубу села Гринівка. Ці діти – скарб села Глибоке, скарб нашого краю і українського народу в цілому. Із цих дітей виростуть справжні українці, за яких не буде соромно ні батькам, ні родині, а ні Україні. Такі діти – майбутнє нації. У них все переплетено – і духовність, і любов до пісні, і любов до України. А це говорить про те, що батьки цих дітей переймаються долею своїх дітей, прививаючи дітям від народження ЛЮБОВ - до Бога, до пісні , до родини, до України.
Приємною несподіванкою став для жителів села родинний колектив із села Скобичівка. Адже це, в минулому, жителі нашого села! Сім’я Остапів порадували присутніх також чудовим виконанням пісні і здивували прекрасним вишитим одягом. Тетяна із своїми донечками Марією і Іванкою показали той приклад іншим, що потрібно любити пісні, співати пісні і популяризувати їх підтверджуючи тим самим, що ми українці – співоча нація. Надіємось, що ще не раз почуємо пісні у їхньому виконанні на нашій сцені і не тільки…
Неодноразово уже на Гринівській сцені виступала співоча родина Марії Стефанів із Лесівки. Цей раз вони співали у двох – Марія із дочкою Іванною. Їхні пісні лунали уже на багатьох сценах району і області. Щира українська пісня є їхнім джерелом буття. Ця родина закохана пісню…
І не можу не згадати співочу родину Яцківих села Гринівки. Це люди, яких по життю супроводжує пісня. Рід Яцківих дуже великий, свої корені цього роду уже розрослись, не побоюсь цього сказати, по всьому світу. У фестивалі взяли участь тільки представники однієї гілки цього великого дерева роду Яцківих. Я ще їх називаю Яцківи-Срібняки, чий рід (Срібняків) бере свій початок із Грабівки Калуського району. Це та родина, де ще при любих зустрічах лунає пісня і ще багато поколінь так і буде, тому що з малечу прививається любов до пісні дітям. Тут співають усі – і дорослі, і малі.
Я говорила про те, що з кожним роком наш фестиваль буде удосконалюватися. Цього року ми вирішили виготовити для учасників своєрідні символи фестивалю. Це ручна робота, над якою невтомно працювала жителька села ГринівкаХмелівська Мар’яна Ярославівна. В дарунок учасникам фестивалю ми залишили, як і в минулому році, духмяний калач, випечений руками чудової людини із Підгір’я Костюк Люби. Духмяний свіжоспечений калач ми будемо дарувати щорічно, бо саме хліб є символом гостинності, багатства і працелюбства українського народу.
Хотілося ще придумати щось особливе. В цьому році я побувала в багатьох куточках України і бачила, як голови ОТГ, старости старостинських округів представляли свої території. Щось хотілося і в себе придумати. А тому ми калачі вкладали у паперові пакети, на яких була розміщена інформація про старостинський округ села Гринівка. Це так би мовити була маленька презентація, популяризація нашої громади села Гринівка у складі Старобогородчанської об’єднаної громади.
На фестивалі була розгорнута виставка народних умільців, роботами яких славиться громада - це роботи Фіртась Тетяни Василівної, Гриніва Василя Ярославовича, Яцків Марії Олексіївної, Хмелівської Мар’яни Ярославівної, Бобик Ганни Михайлівної (Нивочин). З прекрасне виконання пісні наймолодшій учасниці фестивалю Пісня – Божий дар українського народу Вірі Черевко Василь Гринів подарув свою роботу – тризуб, виготовлений із кісточок.
Всіх присутніх на фестивалі частували запашним короваєм із медом, в знак гостинності Гринівчан. А по завершенні фестивалю, за так званим круглим столом, зібралися учасники фестивалю – частувалися,розмовляли, знайомилися і… співали. Пісня лунала Гринівкою до самого вечора. Гринівчани щиро вдячні всім учасникам, хто виявив бажання взяти участь у фестивалі та відвідати Гринівку.
На останок хочу сказати, що працівникам культури Старобогородчанської ОТГ потрібно працювати і працювати, як над собою в плані напрацювань по культурі в ОТГ , так і над пошуком талантів, в пошуках народних умільців своїх громад. Потрібно змінюватися і зрозуміти, що часи застою минули, не можете, не хочете працювати, вступайте дорогу іншим!
Тож дякую всім за чудове свято! Хай Вас всіх береже Бог!
З повагою староста Гринівки Ніна Хмелівська
