A A A K K K
для людей з обмеженими можливостями
Старобогородчанська громада
Івано-Франківська область, Богородчанський район

Звіт старости села Гринівка Ніни Хмелівської

Дата: 11.02.2019 15:21
Кількість переглядів: 461

Громада, яка продовжує жити і не покидає надії на краще

Звіт про свою роботу старости села Гринівка Ніни Хмелівської за звітний 2018 рік.


     Свій звіт хочу розпочати словами Тараса Шевченка: “Мені здається, якби батьківщина моя б була найбіднішою на землі – і тоді вона мені здавалася б кращою від Швейцарії і всіх Італій. Ті, котрі бачили одного разу нашу країну, кажуть, що бажали б жити і померти на її прегарних полях. Що ж нам казати, її дітям? Належить любити і пишатися  своєю прегарною матір’ю”. І в продовження цих безцінних  слів  великого Кобзаря хочу  добавити, що любім і з гордістю пишаймося своєю рідною Гринівкою, де кожна стежина,  дерево, кущик нам нагадує про батьків, дідів, про наше дитинство, про минуле рідного краю…
    Уже на порозі мене чекає четвертий рік, що я буду займати посаду старости свого рідного села Гринівка. Три роки промайнули, здається, як три дні. І уже втретє я звітую про роботу перед  виборцями, перед своїми односельчанами. Явка людей на звіт старости у попередні роки бажала б бути кращою. Мене завжди дивувала пасивність, байдужість людей до життя в громаді. Неявка людей на звіт старости – це в першу чергу неповага до мене, як старости, і прояв великої байдужості до життя громади. І коли до мене телефонують старости  з інших громад України і говорять  про те, що читали мій звіт і відрізу запитання: “Чому така низька явка людей на звіті старости?” - стає сумно… І напрошується думка, що ще не пробудився народ.
     Мені приємно, що сьогодні, на третьому році мого старостування, в залі присутні люди, які прийшли на цю зустріч, щоб спільно поговорити про село: успіхи, невдачі, плани на майбутнє… І це є тим самим підтвердженням, що люди змінюються – змінюються на краще, що нам є про що поговорити.
      Щоб починати працювати вже в цьому році та втілювати в життя задумане, настав час мого чергового звіту про роботу за минулий рік. Я усвідомлюю що, відповідно статті 54-1 пункту 3  Закону України про місцеве самоврядування, я, як і всі, яких обирає народ на високі посади, підзвітна перед своїми виборцями. Уже втретє, за час роботи на займаній посаді, я стою перед вами, щоб проінформувати всіх вас про те, що зроблено, що не вдалося… і про плани на майбутнє. Час протікає дуже швидко  і чомусь таке враження, що мало зроблено, хочеться більше, але з кожним роком нам «затягують пояси» і дають зрозуміти, що доля села в руках самих її жителів.
      Отож, все по порядку... 
      Минулий 2018 рік не був із легких, так само, як і попередні… Тішити себе ілюзіями, що хтось подбає краще за нашу громаду, ніж ми самі, означає, що ми, або дуже наївні, або ще не розуміємо стан справ у змінах, які відбуваються в країні, тобто, що собою представляє децентралізація. Мої думки щодо об’єднання і не тільки… висловлю пізніше, а тепер хочу зупинитися на роботі.
      З настанням 2018 року ми велику надію покладали, в черговий раз, на кошти, які держава виділяє впродовж уже трьох років, передбачені умовами децентралізації. По розрахунках, нам передбачалося 277 тис грн. Планували за ті кошти закінчити ремонт фасаду  сільського клубу і ремонт приміщення  фельдшерсько - акушерського пункту. Але не так сталося, як гадалося. Нам було повідомлено про те, що в 2018 році сільська рада не виділить на ремонт  центральної дороги ні копійки, в зв’язку  із нестачею коштів у ОТГ. Нас поставили перед фактом, що або ми віддаємо частину грошей державної субвенції на ремонт лікарської амбулаторії (бо лікарська амбулаторія потрібна всім жителям Старобогородчанської ОТГ!) і, отримуємо в замін таку саму кількість коштів на ремонт дороги або залишаємося при своїх інтересах. Ми були в безвиході – хотілося покращити і інфраструктуру села і, одночасно, не могли погодитися на те, щоб не отримати ні копійки на ремонт доріг. В кінцевому результаті, ми погоджуємося на їхній варіант тому, що не виділивши хоча б трішки грошей на ремонт дороги – це приведе до повної її руйнації. Сто тисяч гривень, виділені сільською радою на ремонт дороги(фактично – це наші гроші з державної субвенції), ми потратили на прокладання асфальтного покриття частини дороги (приблизно 70 м) біля Марії Топчевської. Чому вибрана була саме та ділянка дороги? Тому, що вона  була найбільш зруйнована і для водіїв вона була найважчою для переїзду.
       На тему доріг можна говорити нескінченно довго, але крім розмов і втрати власного здоров’я ми змінити ситуацію не зможемо. Про долю наших доріг і ті поневіряння по кабінетах структур я описала в своїй статті, яку розмістила в групі “Мальовниче село Гринівка” від 18 листопада 2018 року. Прикро усвідомлювати, що влада робить різницю між сільським і міським населенням, хоча ми всі є однаковими платниками податків. Чому я так кажу? Та тому, що міські і «дороги на Буковель і державні дачі» є завжди пріоритетними для можновладців. Для цих доріг не потрібно «оббивати пороги», щоб зробити ремонт.
       Кошти державної субвенції в сумі 177 тис. грн. були спрямовані на приміщення фельдшерсько-акушерського пункту, а саме: добудова коридору та котельні і облаштування санвузла. Всі роботи були завершені до кінця року. Звичайно,що якби кошти державної субвенції, на виконання цих робіт,були б виділені раніше, то б ці роботи були б виконані якісніше. 
    А ще я розуміла, що  облаштування санвузла не можливе без води та водовідведення, тобто каналізації. І тому я прийняла рішення, паралельно із проведенням робіт в приміщенні ФАПу, організувати і викопати на території ФАПу криницю і каналізацію. Чому було прийняте таке рішення? А тому, що я покладала великі надії і розуміння з боку  виконавця робіт у фельдшерському пункті Михайла Каратніцького відносно того, що всі роботи будуть зроблені в комплексі. І мені дуже приємно, що Михайло Каратніцький пішов нам зустріч і ним були проведені роботи по водовідведенню, які не були передбачені кошторисом, але було зроблено його бригадою з чисто людських міркувань і, по завершенню усіх робіт, зміг функціонувати санвузол . 
        Фонд старости в минулому році складав 70 тисяч грн. Для тих, хто не розуміє, що таке фонд старости, я ще раз пояснюю, що це не готівка, яка видана старості на руки і вона як хоче, так  нею розпоряджається. За ці кошти я можу придбати матеріал в магазині, на виконання тих чи інших робіт, а гроші за придбаний матеріал перераховуються  бухгалтерією у магазин, де здійснювалася покупка. По завершенню робіт комісія із представників сільської ради проводять списання матеріалів, придбаних на виконання певної роботи. Кошти із фонду старости в 2018 році потрачені на:
- придбання матеріалів для виготовлення і встановлення автобусної зупинки біля школи (роботи виконані безкоштовно);
- на придбання матеріалів для виготовлення і встановлення 12-ти відпочинкових лавок в центрі села – боковин і перил до лавок, шурупів, електродів, пінотексу до дерева, (роботи виконані безкоштовно); 
- придбання матеріалів для виготовлення і встановлення сміттєвих урн-балони, з яких зроблено урни, свідомі жителі села віддали безкоштовно, (роботи виконані безкоштовно);
- закупівля кілець до криниці;
- чистка кюветів вздовж села;
- придбання відсіву;
- освітлення частини села.
    Хочу зупинитися трішки на освітленні території села… Коли я підняла питання освітлення, голова сільської ради Я.М. Здерка сказав, що він би не хотів, щоб освітлення села проводилося тільки за кошти сільської ради, що жителі села мали б також внести свій фінансовий внесок  в освітлення території села. І тоді активними жителями села було організовано збір коштів на освітлення. Дуже приємно, що більшість людей поставилися з розумінням і зробили свій внесок для того, щоб частина села була освітлена. В цьому році, якщо буде підтримка людей, щодо співфінансування , то нам вдасться ще освітлити інші частини села.
   В минулому році було вперше запроваджено в Старобогородчанській ОТГ бюджет участі. Ми були першими в громаді, які втілили в життя проект місцевих ініціатив у рамках реалізації Програми “ Бюджет участі Старобогородчанської ОТГ”, а саме: встановлено дві автобусні зупинки на території громади. Програма “Бюджет участі  Старобогородчанської ОТГ” стала дієвим механізмом залучення жителів до активних процесів, що відбуваються в громаді. Також хотіла б зупинитися  і сказати декілька слів про бюджет участі. Це проект, який жителі села вирішили втілити в життя, вкладаючи свій трудовий внесок, а сільська рада виділяє кошти на матеріал. Всі роботи по проекту виконуються жителями села безкоштовно, тобто виконання робіт – це і є трудовий внесок людей певної громади.
     В 2018 році було вкотре поміняно ряд непридатних електричних опор на території старостинського округу. За час мого старостування в селі поміняно 35 аварійних опор. Повірте, що це немала кількість, порівняно із іншими населеними пунктами. І вдалося нам це зробити тільки завдяки розумінню даної ситуації, відповідальності, тісній співпраці із колишнім керівником  Богородчанської дільниці РЕМ Козачишин Михайлом Федоровичем та головним  інженером цієї дільниці Гоголь Марією Володимирівною.
     Хотіла б зараз зупинитися  на благоустрою сільського кладовища. Те, що ми в позаминулому році вирішили серйозно взятися за «естетичний» вигляд кладовища і запровадили фінансовий внесок із домогосподарств місцевої громади, кошти від якого щоб витрачалися на проведення благоустрою  території  – підтвердило правильність такого рішення. В минулому році ми уже тричі  за сезон обкошували територію, щоб було безпечно ходити відвідувачам на кладовищі. Навесні очищали територію від чагарників, кожного місяця вивозили   сміття із бочок, які встановлені на цвинтарі, збирали нікому непотрібні огорожі, металічні ліхтарі і здавали на металолом. Виручені кошти за металолом поступали в прихід у касу по благоустрою кладовища. Крім цього було організовано масові сільські толоки на кладовищі весною, перед Великоднем, впорядкуванні території після проведення робіт по перекриванню дзвіниці та порізці старих, великих дерев, які становили небезпеку для відвідувачів кладовища і встановленим пам’ятникам.
     В центрі села встановлено відеокамери, які нам передала сільська рада. За кошти одержані від реалізації лотерейних квитків, під час святкування Дня села, було закуплено все необхідне для того, щоб відеокамери функціонували. Встановлення відеокамер здійснювали Ігор та Юра Сеничі. Роботи хлопці виконували, як трудовий внесок в розвиток громади.
     В 2018 році було проведено безліч масових сільських толок: 5 на сільському кладовищі, 2  в центрі села, 2 в лазах біля каплички та могили загиблих воїнів УПА, 3 толоки по відновленню тросової огорожі в горішній частині села, одноденна толока по розчистці комунальної дороги між Лесівкою та Гринівкою, толока по впорядкуванню дороги  на кладовище та багато інших дрібних толок. Хотіла б зупинитися  на впорядкуванні дороги на сільське кладовище.Завдяки ініціативі Юрія Сенича та його внесок (цемент, шутр) у те, щоб хоча б трохи та дорога  подібна була на дорогу, якою можна користуватися, його організаційні моменти під час проведення робіт говорить про те, що потрібно цінити працю людей і шанобливо ставитися до стану дороги, постійно підтримувати її в хорошому стані, бо це дорога, як до наших з вами городів, так і до кладовища, куди ходять безліч людей і, відповідно, є необхідність  в дотриманні цієї дороги в хорошому стані. Крім допомоги Юри Сенича, було завезено шутру із Старих Богородчан, з розумілого ставлення до проблеми громади Дмитра Тимішака. 
       На моє прохання, завдяки Дмитру Тимішаку було завезено трактор шутру на дорогу між Гринівкою і Лесівкою в переддень свята Покрови, де проходила поминальна панахида на могилі загиблих воїнів УПА і силами людей було організовано засипання частини дороги, яка веде до могили воїнів УПА.
      Зробивши аналіз участі жителів села в процесах проведення змін у селі, хочу з гордістю за жителів своєї громади сказати, що ми починаємо розуміти - ніхто крім нас не зробить наше село привабливим. І повірте, що тільки завдяки нам, нашій важкій праці, нашому ентузіазму, ми будемо пожинати плоди нашої злагодженої, згуртованої роботи на благо результативності і благополуччя рідної Гринівки. Так, дуже важко дається все, але потрохи – не все відразу і вагомі позитивні результати очікувані! Я згадала раніше про аналіз участі жителів села, який я проводила нещодавно і хочу довести до вас, що більше 70 відсотків жителів громади взяли участь у проведенні змін в громаді, хтось в більшій мірі, хтось в меншій, але відчувається результат, відчувається, що громада змінюється.      
     Неприємно, але хочу назвати зараз і іншу цифру, що жителі із 57-ми домогосподарств, за три роки мого старостування, не прийняли жодної участі в процесах проведення змін в громаді!
      Приємно, що в минулому році було утилізоване сміттєзвалище, яке роками було для частини людей тією точкою знесення всього непотребу із своїх домів і було “лицем” певної купки людей, які туди зносили все сміття. Це при тому, що щомісячно організовано вивіз сміття із села! Дякуючи ініціативі жителя села  Трінчук Івана, який взявся за утилізацію цього сміттєзвалища і в кінцевому результаті ми отримали прибрану ділянку, яка тепер  нагадує тільки сміттєзвалище.
      Довший час в мене була мрія організувати “Вечір спогадів”, де  змогли б зустрітися наші уже поважні  жителі села, які змогли б поринути у спогади та пригадати життя в селі багато років тому. І мені це вдалося… За підтримки місцевого підприємця Сенич Оксани Василівної нам вдалося  втілити задумане.  В майбутньому у нас відбудеться ще не одна така зустріч із жителями села, бо такі зустрічі дають пізнати краще історію свого рідного краю та привернути увагу до людей, які в переважній більшості уже самотні на схилі літ.
     Крім реалізації певних проектів, планів, задумів на мене покладено ще багато обов’язків, які я виконую впродовж усього часу перебування  на займаній посаді. Минулих років я не перелічувала все, чим я займаюся на посаді старости, але настає час, коли розумієш, що людям треба говорити все. Отже:
-     видача довідок;
-     складення актів обстеження;
-     прийом заяв від населення на повернення коштів за економію газу;
-     прийом документів на субсидії від населення;
-     рознесення повідомлення про призначення чи відмову в наданні субсидій;
-     повідомлення про нарахування родинам, які мають статус малозабезпечених сімей;
-     прийом документів для виплати дотації за молодняк;
-     рознесення військових повісток;
-     контроль за сплатою земельного податку, податку за нерухомість;
-     постійна необхідність в подачі інформації по паях;
-     за мною закріплено ведення погосподарських книг: внесення змін по землі, по домогосподарствах,  внесення інформації по народжених, померлих, виписаних та приписаних на території села;
-    одночасно із внесенням змін в погосподарські книжки заноситься вся ця перелічена інформація в комп’ютер, тобто автоматизоване робоче місце, програма “VIZUAL-SERVIS”, в якій господарські книжки знаходяться в електронному варіанті;
-    постійний контроль за сплатою послуги за перевезення твердих побутових відходів;
-    наповнення інформаційних кутків, які знаходяться на автобусних зупинках, необхідною для населення інформацією про життя громади;
-    організація та допомога в організації культурних заходів  у громаді;
-    наповнення інформацією, про життя та діяльність старостинського округу села Гринівка, на сайті Старобогородчанської ОТГ, в групах “Мальовниче село Гринівка” та “Старі Богородчани+інфо”. При цьому потрібно бути і фотографом і журналістом…;
-    прийом громадян з тих чи інших питань;
-    організація сільських толок та безпосередня участь у них;
-    в зимовий період опалювання приміщення, де я працюю(доплату за виконання цієї роботи не отримую);
-    щоденне прибирання приміщення старости (доплату за виконання цієї роботи не отримую) та багато інших обов’язків.
    Не вдалося в минулому році багато задумів втілити в життя. Болюче питання встановлення вишки оператора Київстар на території наших населених пунктів. Уже протягом двох років ми живемо надією на покращення мобільного зв’язку у нас в селі. Чому черговий раз нам не вдається, щоб встановлення вишки стало реальністю? В попередньому звіті я говорила про те, що земля, на якій мають встановлювати  вишку знаходиться за межами населеного пункту і Держгеокадастр встановив велику плату за цю землю для оператора Київстар. В минулому році восени  землі за межами населеного пункту передали в розпорядження сільської ради, тобто частина земель увійшли уже в межі населеного пункту і ми звернулися з черговим листом до оператора Київстар, щодо встановлення вишки. 
      І хочу в продовження цієї теми сказати, як інколи потрібно стримувати емоції і думати за наслідки своїх дій, а не керуватися емоціями, а потім пожинати плоди своїх діянь, бо через дії декількох людей можуть постраждати сотні людей. Це я про вишку, і про перевізника, і про багато іншого… І ще хочу сказати, що не буває все відразу, як ми хочемо, всьому свій час і нам потрібно навчитися чекати, хоч не раз здають нерви і емоції керують нами…
      Уже вкотре не вдалося встановити в’їзний знак при в’їзді в село. Це говорить про те, що бракувало коштів, бракувало вільного часу, бракувало зацікавлених людей, які б допомогли встановити знак. У цьому році встановлення знаку при в’їзді в село у нас в першій черзі, але не буду забігати на перед…
      Не вдалося нам в минулому році відкрити громадську організацію – все відкладалося на пізніше, напевно тому, що ми на не повністю усвідомлювали, яку важливу роль відіграє діюча громадська організація на території старостинського округу. А тому в січні цього року ми уже наполегливо працювали над тим, щоб у нас була все таки відкрита громадська організація. Ця робота  на стадії завершення і уже до кінця лютого у нас буде створена  довгоочікувана ГО.
       В тому році я двічі проходила навчання в Інституті політичної освіти в м. Києві. Знання, які отримала під час навчання, дуже стали мені в пригоді. Я стала впевненіша, наполегливіша в досягненні тих чи інших результатів у роботі. На користь пішло і дистанційне навчання  на електронному курсі  “DESPRO”, що в м. Дніпрі. На користь іде і участь у Форумі старост, який започатковано в минулому році    представниками    “DESPRO”. На цьому форумі зареєстровано велика кількість старост ОТГ України, яким фахову юридичну підмогу надає Олександр Врублевський. Неперевершені враження залишились від Конгресу старост, який проходив у м. Дніпрі у травні місяці та Всеукраїнського форуму старост, який проходив у м. Хмельницькому, куди я була запрошена.Зустріч із багатьма старостами України, обмін своїми досягненнями, обговорення проблем, з якими ми стикаємося при виконанні своїх обов’язків надихало на те, що не потрібно здаватися, потрібно рухатися вперед, не дивлячись ні нащо, і бути повним розуміння того, які завдання поставлені перед тобою і це завдання одне - працювати чесно і самовіддано на благо своєї громади, свого старостинського округу.
    Моя мрія  була, рано чи пізно якось об’єднати старост об’єднаних громад нашої області навколо обговорення важливих питань, які назрівають в процесі виконання нашої роботи. Мета була одна  - показати важливість посади старости, нової посади в місцевому самоврядуванні, та яку роль відіграє саме староста  в процесах змін, які відбуваються в країні. Дуже приємно, що я зустріла однодумців в особі працівників Івано-Франківського центру розвитку місцевого самоврядування та заступника голови  Більшівецької ОТГ Щепанської Марії Ярославівної. 
        8 листопада Івано-Франківський Центр розвитку місцевого самоврядування за підтримки Програми ULEAD з Європою / ULEAD with Europe провів дводенний семінар «Участь старост у реалізації місцевих ініціатив на прикладі Більшівцівської ОТГ» на базі Більшівцівської ОТГ. Це були неперевершені враження від побаченого, ми побували в старостинських округах, побачили роботу старост і зрозуміли, що нам не потрібно в ніякому разі зупинятися і надалі піднімати посаду старости на вищі щаблі, щоб всі розуміли, що від роботи старости залежить багато у старостинському окрузі. Тепер ми очікуємо чергової такої зустрічі по обміну досвідом…
        Ще хотіла зупинитися на тому, що ми - старости і старостинські округи обмежені у тому, щоб брати участь у обласних конкурсах, проектах, бо ми не є юридичною особою. А тому більшість із нас ніколи не зможемо показати свою роботу і роботу  жителів старостинського округу. А якщо показувати роботу свого старостинського округу разом із іншими округами і подавати роботи від ОТГ, де буде результативність відмічена не більше ніж одного із старостинських округів ОТГ, ніхто не буде зацікавлений в перемозі саме  цієї роботи… А тому  я вважаю, що нас, старост, обмежили в праві представляти свої округи на якісь конкурси чи проекти. В кращому випадку нас тільки може порятувати ГО, створена на території старостинського округу.
     Аналізуючи мою роботу за минулий рік, вкладений трудовий внесок  жителів у розвиток громади і взагалі, оцінюючи ситуацію із тим, що ми уже третій рік є невід’ємною частиною Старобогородчанської об’єднаної територіальної громади,  хочеться багато про що говорити уже вголос, а не тільки спостерігати за тим, що відбувається. 
    Хочу, мабуть, спочатку обумовити свої думки вголос, щодо змін, які відбуваються в країні. Це моя думка, може хибна, але я маю право на її озвучення. Так, країна впевнено крокує до європейського рівня життя. Хоча ви всі, напевно розумієте, що це тільки слова – справжніх змін, які ведуть до покращення життя пересічного українця годі чекати… Але ми вже стали учасниками і творцями нової історії країни. Яка це буде історія, плюси і мінуси децентралізації – покаже час…
      Я повторюся, що в минулому році побувала в багатьох ОТГ України. Бачила, як протікає життя в громадах, зустрічалася з багатьма цікавими  і неординарними особистостями, керівниками ОТГ, старостами старостинських округів. Переважно, нам показували заможні ОТГ. Після цих поїздок я порівнювала роботу і багато зрозуміла. Після довгих роздумів  зробила висновок, що є великі плюси децентрілізації, що мають шанс на розвиток і процвітання ті громади, які багаті, які разом «в команді» працюють на результат, де однаково ставляться, як до розвитку центральної садиби ОТГ так і до старостинських округів. Я переконана,що успіх ОТГ залежить не тільки від фінансової складової, але й від злагодженої роботи команди працівників ОТГ. Тільки в тих громадах, де є розуміння, де є співпраця – є майбутнє розвитку малих територій. 
    Децентралізація - це добре, але коли враховуються думки та інтереси жителів малих місцевих громад, які приєдналися. А так, я хочу сказати, що малі, бідні громади при об’єднанні втрачають свою незалежність, стають придатками центральної частини ОТГ, покинутими на одинці із своїми проблемами. Такі громади стають заручниками ситуації, що склалася. В такому випадку краще залишатися бідним, але вільним, ніж втратити свою незалежність і  кожного року вислуховувати, що ми ніхто і що ми тягар для них. ВІДЧУТТЯ ВОЛІ НАС НІКОЛИ НЕМАЄ ПОКИДАТИ – ВОЛЯ ПОНАД УСЕ! 
     Я, як староста, хочу щоб ставилися  до  жителів моєї громади з повагою та розумінням, простягали нам руку взаємодопомоги, щоб не говорили мені, що твоє село немає майбутнього і не варто якісь проекти втілювати в життя… Так зробіть дороги, проведіть інтернет і буде в нас, з часом, на території наших чудових сіл, другий Буковель! Я хочу, щоб керівництво ОТГ не на словах, а на ділі показувало, що в нас у ОТГ всі населені пункти претендують на однаковий розвиток.
     Якось випадково в інтернеті прочитала висловлювання лідера  Громадського руху “Рідна країна” Миколи Томенка про децентралізацію.
Політик переконаний, що для успішного результату реформи необхідно було переймати європейський досвід.
“Для того, щоб децентралізація покращила якість життя всіх людей, які живуть в сільській місцевості чи невеликих містечках, необхідно було використати європейський досвід, який полягає в наступному. Перед тим, як об’єднувати громади, зменшувати кількість адміністративних, соціальних чи гуманітарних закладів, влада повинна була провести інфраструктурні зміни, зробити якісні європейські дороги і забезпечити інтернетом кожен населений пункт – кожну школу, кожну бібліотеку. Умовно кажучи, дороги – це судини, а інтернет – це кров системи цивілізованого місцевого самоврядування”.
Микола Томенко пояснив що відбулося насправді.
“Ми ж бачимо, що децентралізація від нинішньої влади – це підвищення заробітної плати для тих, хто працює на керівних посадах в об’єднаних громадах, лобіювання певних проектів для вибраних громад і вибраних керівників і їх компаній, а також масове скорочення сільських шкіл, лікарень та бібліотек. Фактично сьогодні можна говорити про те, що децентралізація пішла хибним шляхом. Потрібно зупинитися і проаналізувати. Для того, щоб продовжувати укрупнювати громади та об’єднувати райони, без нормальної і якісної інфраструктури та інтернетизації країни буде означати знищення цивілізованого села”. 
       В багатьох випадках я з ним погоджуюсь. У нас в країні іде масове лобіювання і проектів, і ремонту тих чи інших доріг і багато іншого. Мої поїздки по інстанціях і вимолювання коштів на ремонт доріг не увінчалися успіхом в минулому році. Я зрозуміла, що ці безрезультатні поїздки тільки ще більше вселяють розчарованість в роботі, забирають здоров’я і впевненість у завтрашньому дні. І я не втомлююся говорити, поки в вищих ешелонах влади не будуть люди, у яких буде на першому місці стояти Україна, її народ, ті сільські глибинки, поки шановне керівництво держави не подбає про європейські зарплати людям, які хочуть працювати в рідній Україні, які не можуть і не хочуть рідну батьківщину міняти  на Польшу чи будь-яку європейську країну, що поки на місця не прийдуть працювати люди, які своєю самовідданою працею будуть працювати на позитивний результат – змін годі чекати! 
     Дуже б хотіла, щоб в моїй Старобогородчанській ОТГ брали до уваги трудовий внесок жителів громад, відсоток активності жителів у проведенні змін на території громад і щоб якось, за результатами попереднього року, жителі тієї чи іншої громади отримували бонус -  фінансове заохочення, яке б ще більше стимулювало жителів громад до активних, позитивних змін в громадах. Я неодноразово говорила про те, що необхідно в Старобогородчанській ОТГ відкрити конкурс на кращу місцеву громаду, де б кожного року обиралася краща громада, за внесок жителів того чи іншого населеного пункту  у розвиток громади. Але це постійно відкладається на потім… Такий конкурс ой як би стимулював жителів громад активізуватися в питаннях покращення благоустрою свого села і не тільки!
       А зараз хотіла б зупинитися на проблемах, з якими ми зіткнулися в минулому році, зупинитися на думках “в голос” і побажаннях на цей рік.
       Відносно благоустрою кладовища, хотіла наголосити, що гроші здати на благоустрій – це добре, але люди мають розуміти, що працювати на кладовище до нас не прийдуть із сусідніх сіл, а ми самі про це маємо думати. Робота оплачується, чому тоді так важко знайти людей, які б зголосилися працювати – обкошувати  і прочищати від кущів та чагарників кладовище. Постійно змушені іти працювати одні і ті самі люди.
       Мене болить байдужість наших людей, які живуть в селі і людей, які живуть на території області, щодо впорядкування могил на кладовищі. Все рідше і рідше родичі навідуються, щоб навести порядок на могилах, з кожним роком все більше стає покинутих могил і стає боляче за нашу таку байдужість, стає боляче за те, що стирається у нас пам'ять про наш рід – ми не знаємо, де спочивають наші діди, прадіди, наші хресні. Дуже хочу постаратися зробити інвентаризацію чи опис могил на кладовищі, допоки ще є люди, які можуть сказати за ту чи іншу безіменну могилу на кладовищі і щоб на цій могилі встановити якусь табличку з написом - хто там спочиває. Може тоді віднайдуться родичі, які будуть доглядати ці могили. І прошу вас, показуйте своїм дітям і внукам могили – близьких і далеких родичів, прививайте їм шану і пам'ять до родичів, які відійшли у вічність.
      Дуже хочу, щоб вихідці із наших сіл, які проживають у Богородчанах, Івано-Франківську навідувалися в село. Душа болить за покинуті рідні домівки, не обрізані сади, не покошені трави, не побілені хати. Проходишся селом і страх побирає – скільки в селі пустих будинків, до яких заростає стежка. І постає питання – невже тих дітей не так  виховували батьки, не привили любов до рідного порогу. А може це проста байдужість, лінь… А як хочеться, щоб ми були справжні українці, народ, який береже свої традиції, своє коріння, своє минуле, шанує батьків своїх, береже пам'ять про своїх родичів і близьких.
       Неодноразово спостерігаю влітку, коли мешканці села обкошують ворови біля своїх садиб, а сусідська садиба пуста - немає кому обкосити. Так сусід свій ворів обкосить рівно до сантиметра сусідського ворова, і не більше. А чому не скосити і сусідський ворів? З тих чи інших причин цей дім пустує, ніхто уже у ньому не живе… Але колись жили, були вашими сусідами, ділили радість і горе пополам, не раз із вами чи вашими батьками випили по сто грам, спільно тішилися народженням дітей, внуків! Але  так сталося, що дім став пустий, то невже не можна хоча б ворів біля дороги покосити…!?
       Я постійно наголошувала і буду надалі цього дотримуватися, що кожна людина, працевлаштована в селі, розуміла, що громада дала їй місце праці і цим робочим місцем треба дорожити, цінити і робити з цього висновки. Кожне робоче місце повинно приносити результат в громаді. Люди, які працюють в селі , мають розуміти, що незамінимих людей немає. А в мене склалося враження, що працівники установ  вважають, що вони є якраз і незамінимі… Потрібно розуміти, що дуже багато людей в громаді роками їздять на роботу до Франківська чи Богородчан, несуть велику відповідальність за виконання тієї чи іншої роботи і попри все - цінять роботу. А тому я не втомлююся повторювати, що я хочу позитивних результатів і дисципліни на кожному робочому місці в селі. Я наголошую, що мені колись терпець урветься! Мене дивує позиція керівника ОТГ – коли я говорю, що працівники не дотримуються розпорядку роботи, виявляється, що це мої особисті амбіції до тієї чи іншої людини. Я вважаю, що люди, які працевлаштовані в селі мають приймати безпосередню участь у сільських толоках та всебічно підтримувати благоустрій села.
      В минулому році, при оплаті земельного податку жителями села, мене навчила ситуація з однією людиною, яка сказала, що податок за землю вона платити не буде, що вона не переоформила право власності на землю після смерті матері і, що їй нічого не буде і, що в неї ніхто землю не забере і т.д і т.п. Дорогі мої…село тримається на тих маленьких податках. Багато говорити не буду, але і бавити більше нікого не буду та оплачувати за когось земельний податок. Цього року видрукую на кожного платника земельного податку рахунок, який рознесуть листоноші і самі думайте: платити чи ні – борг і пеня будуть рости за неоплату.  І такого не буває, що людина не буде сплачувати податок за землю і якимось чином ця земля буде рахуватися за тією людиною. Що за карі очі, чи що!?
        До нас протягом року приїзджає  в село безліч чужих людей, різні делегації, поважні люди з різних куточків України і не тільки. Прохання до всіх – дбайте про вигляд села. Від того, яким побачать нашу Гринівку чужі люди, наші гості, залежить, що подумають за нас – жителів громади. Естетичний вигляд села – це є наше обличчя! 
        До всіх звертаюся з великим проханням дбайте, щоб кожного місяця були почищені і покошені ворови вздовж території села, щоб по воровах та узбіччях доріг не валялося сміття, щоб біля кожної садиби були висаджені квіти, щоб біля кого встановлені  урни для сміття, дбали про те, щоб вчасно виймати сміття, коли урна переповнена, відремонтовані огорожі садиб.
      Мене болить душа за територію при вїзді в село, біля церкви, територія Гарасимівського потоку. Невже не встидно людям, що я уже три роки поспіль говорю, про одне і те саме – щомісяця косити ворови, прибирати сіно, косити борщовики в Гарасимівському потоці. Якщо не хочуть косити люди, які навколо там живуть, так вам не прийдуть із горішнього чи долішнього кінця села робити порядок в Гарасимівськім потоці. 
       Дивує поведінка людей в тому випадку, коли ми не вміємо, вагаємося, боїмося, що на нас образяться і не можемо зробити зауваження комусь з оточуючих, не вміємо  сприйняти за належне зауваження в свій бік і зробити з цього відповідні висновки:
-    коли людина виносить  чи вивозить сміття  на берег річки чи у ліс - попросити  цю людину позбирати сміття назад в мішок;
-    коли людина йде вулицею і кидає сміття у кювети - попросити  підняти сміття і вкинути у урну для сміття;
-    коли хтось із наших односельців не розуміє припнути пса, а це дуже багато є таких у нас в селі - то дати їм зрозуміти, що вони змушені це зробити, в першу чергу поважаючи самого себе і одночасно подумати про своїх та чужих дітей;
-    коли в автобусі їде п’яна чи неадекватна людина, звинувачуючи всіх і в усьому, мати сміливість зупинити її і дати зрозуміти, що її ніхто не хоче слухати, а то й попросити вийти, а не посміхатися разом з нею, бо напрошується висновок, що ми такі самі;
-    коли ми не будемо нарікати на школу, клуб, ФАП “поза очі”,  або, як кажуть в народі - “загрібати грань чужими руками”, а  вирішувати питання відкрито;
-    коли всяка “непотріб” ходить по ночах і обкрадає будинки наших односельців і ми спокійно спостерігаємо, що далі буде, які подальші дії міліції будуть, звинувачувати у бездіяльності міліцію. А потрібно, щоб зібралися чоловіки села і тому “непотребу” дали зрозуміти, що або він живе порядним  життям в селі або його ноги в селі немає бути. І так поступити з одним, другим, третім…
    Тоді тільки ми станемо гордими своєї громади, жителями громади з високим рівнем культури, бо ми навчимося сприймати правду, яка б вона не була, критику, зауваження у свій бік за належне і реагувати спокійно, роблячи з цього висновки – повірте, нам не потрібно буде звертатися за допомогою в міліцію, соціальні служби чи ще якісь інстанції. Ми просто будемо ставати жителями громади високого інтелекту, які любимо і поважаємо себе, оточуючих навколо себе і всім серцем вболіваємо за своє рідне село Гринівку.
     Щодо плану роботи в громаді на цей рік: плануємо завершення ремонту фельдшерського пункту, встановлення ще однієї автобусної зупинки на території села, провести освітлення ще частини території громади, облаштування спортивного майданчика для дозвілля молоді, встановлення в’їзного знаку на початку села, встановлення пам’ятного знаку “Легенда створення села”, ремонт каплички, що знаходиться в лазах, благоустрій могили Січових стрільців, між селами Гринівка і Лесівка та багато ін. 
    Все це можна буде втілити в життя, як буде мир в країні, будемо здорові, буде співпраця із Старобогородчанською ОТГ, спонсорська допомога від небайдужих, фінансовий і трудовий внесок самих жителів громади. Пам’ятайте одне, що доля рідного села, його майбутнє, залежить в першу чергу від нашої газдовитості, від нашої активності в проведенні змін в своїй громаді. Пам’ятайте, що разом ми сила, а в згуртованій роботі можна творити чудеса.
     Ще раз хочу подякувати за довіру, за підтримку і співпрацю, мене, як старости  ВСІМ жителям села,друзям, керівництву ОТГ, головному бухгалтеру ОТГ Сидоркіній С.В., Гоголь Марії, Козачишину М.Ф., Тимішаку Дмитрові, перевізнику Петрунишину Тарасові та водіям, які здійснюють перевезення пасажирів, П’ятко Миколі, депутату Сенич Ігорю, підприємцю Сенич Оксані, а найбільше вдячна  своєму чоловікові Хмелівському Степанові, за його мудрі поради, який постійно поряд зі мною і в усьому мене підтримує в роботі.
Всім бажаю здоров’я, наснаги та впевненості у завтрашньому дні!!!
А завершити свій звіт хочу словами  великого патріота України В’ячеслава Чорновола:

” ОДНАК ШАНИ ЗАСЛУГОВУЄ ТІЛЬКИ ТОЙ, ХТО ШАНУЄ САМОГО СЕБЕ…
 БО УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ!!!”

СЛАВА УКРАЇНІ!  ГЕРОЯМ СЛАВА!


« повернутися

gromada.org.ua

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь