НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ ВАКЦИНАЦІЇ - ШЛЯХ ДО СПАЛАХУ
НИЗЬКИЙ РІВЕНЬ ВАКЦИНАЦІЇ - ШЛЯХ ДО СПАЛАХУ
Декілька років тому по всій території України спостерігалися численні спалахи кору. Це стало можливе через низький рівень вакцинації населення від цієї інфекції. Наслідки відомі: за період спалаху (2017- 2019 р.р) на кір захворіли більше 110 тисяч людей, 39 осіб - померли.
Наслідки можливого спалаху дифтерії можуть бути набагато серйознішими. За статистикою, серед тисячі хворих на кір помирає одна людина, а від дифтерії - від 50 до 100 смертей на тисячу інфікованих.
В Україні за період з 2011 по 2022 рік зафіксували 66 випадків захворювання на дифтерію. Востаннє епідемія дифтерії в Україні була в 90-х роках ХХ сторіччя. Тоді через низьке охоплення дітей вакцинацією та відсутністю ревакцинації у дорослих, захворіли близько 20 тисяч людей, 696 із них померли.
Зараз рівень охоплення плановими щепленнями проти дифтерії, правцю та кашлюку дітей до 1 року становить менше 70%. Лише незначний відсоток дорослих мають ревакцинацію проти дифтерії та правця, яку повинні проходити кожні 10 років.
Отже, нагадуємо: дифтерія - це гостре інфекційне захворювання дихальних шляхів. Збудник дифтерії передається повітряно-крапельним шляхом або через предмети побуту, якими користувався хворий.
Інкубаційний період захворювання (від моменту проникнення збудника до початку симптомів) – від 3 до 10 днів.
Симптоми хвороби:
- біль у горлі; підвищена температура;
- наліт на мигдаликах сірого кольору;
- осиплість голосу;
- ускладнене дихання та ковтання;
- набряк слизової оболонки носоглотки;
- збільшення лімфатичних вузлів.
Дифтерія найчастіше проявляється утворенням щільної плівки та набряку слизових оболонок, що блокує дихальні шляхи і часто призводить до смерті. Токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем і вторинні інфекції можуть мати летальні наслідки.
Форми захворювання: дифтерія носа, дифтерія глотки, гортані і трахеї, дифтерія шкіри.
Важливо своєчасно діагностувати хворобу. Адже за своїми клінічними проявами вона схожа на ангіну та інфекційний мононуклеоз. Якщо ви помітили в себе або рідних такі ознаки, не легковажте і не списуйте все на звичайну застуду, а негайно зверніться до лікаря.
Пацієнтів із симптомами дифтерії слід лікувати в інфекційному стаціонарі. Всі тісні контакти повинні перебувати під щоденним спостереженням медиків протягом семи днів з дати останнього контакту з хворим на дифтерію.
ЯК І КОЛИ ВАКЦИНУВАТИСЯ ВІД ДИФТЕРІЇ?
Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і запобігти розвитку небезпечних ускладнень – вакцинація.
Дітям роблять щеплення вакциною АКДП у 2, 4 та 6 місяців. У 18 місяців проводиться ревакцинація, згодом ревакцинацію проводять у 6 років вакциною АДП, наступну у 16 років — АДП-М.
Дорослі ж повинні отримувати щеплення кожні 10 років. Тобто якщо востаннє ви робили щеплення у 16, то першу ревакцинацію слід зробити в 26 років, другу - у 36 і так далі.
Якщо доросла людина або дитина старша 7 років раніше не вакцинувалися від дифтерії і правця, необхідно отримати як мінімум три дози вакцини АДП-М – спочатку перша доза, через місяць – друга, через 6 місяців після другої – третя.
Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії. Імунітет запобігає важкому перебігу хвороби та поширенню захворювання. Для колективного імунітету необхідно, щоб 95% населення отримали щеплення від хвороби.
На сьогодні всі заклади охорони здоров’я забезпечені вакциною проти дифтерії в достатній кількості. Це комплексна вакцина проти дифтерії, правцю і кашлюка, або проти дифтерії і правцю.
Приходьте до пунктів щеплень в закладах охорони здоров’я!
Завідувач відділення епіднагляду та
профілактики інфекційних хвороб
Богородчанського відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Надія ГЛУШКО
