Ротавірусна інфекція — одна з форм гострої кишкової інфекції
Ще кілька десятиліть тому про цю недугу ніхто не знав, а у захворілих
осіб діагностували гастроентерит. Вірус було відкрито у 1973 році, він отримав
свою назву через характерну форму, що нагадує колесо (від латинського «rota»
– колесо).
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ),
ротавірус є найбільш поширеною в світі причиною важких діарей у дітей до 5
років: в результаті щорічно близько 25 мільйонів осіб звертається за
медичною допомогою, а близько 2 мільйонів осіб госпіталізується.
Ротавірус викликає гостре запалення в шлунку та кишечнику і як
наслідок - виникає біль та бурчання в животі, сильна діарея з водянисто-
пінистими випорожненнями яскраво-жовтого кольору, блювота, лихоманка, і
навіть зневоднення в немовлят, маленьких дітей, рідше у дорослих.
Цей стан розвивається буквально за лічені години. Також захворювання
може проявлятися як ГРВІ: нежить, почервоніння в горлі, біль при ковтанні.
У народі його називають «кишковий грип», хоча до справжнього вірусу
грипу він не має жодного відношення.
Класичні симптоми ротавірусу у дорослих і дітей легко сплутати із
сальмонельозом або харчовим отруєнням .
Джерелом інфекції є хвора людина або вірусоносій.
Найбільшу небезпеку становлять пацієнти в гострій фазі захворювання,
коли концентрація вірусу в калі максимальна. Однак ротавірус може виділятися
з фекаліями ще протягом 7-10 днів після зникнення симптомів, що робить
людину заразною навіть у період одужання.
Інкубаційний період триває до 5 діб (в середньому — 2–3 доби).
Ротавірус вражає переважно дітей віком від 6 місяців до 5 років. У
дорослих захворювання протікає легше, часто безсимптомно, але вони можуть
бути носіями і поширювати інфекцію.
Для зараження достатньо невеликої кількості вірусних частинок. Це
робить ротавірус однією з найпоширеніших причин спалахів у дитячих
колективах.
Основні шляхи передачі включають:
контактно-побутовий – через брудні руки, іграшки, посуд, поверхні;
водний – під час вживання некип’яченої води або купання в
забруднених водоймах;
харчовий – через продукти, які не пройшли достатню термічну
обробку або були вимиті забрудненою водою.
Основними методами профілактики ротавірусної інфекції є
вакцинація та дотримання правил особистої гігієни. Вакцина захищає від
ротавірусних гастроентеритів і розвитку тяжких форм захворювання.
Для забезпечення раннього захисту від інфекції достатньо дві або
три дози, відповідно до інструкції вакцин, зареєстрованих в Україні.
Вакцину для профілактики ротавірусної інфекції випускають у
формі суспензії для перорального застосування. Особливих застережень для
щеплення від ротавірусної інфекції немає. Вакцину проти цієї інфекції можна
поєднувати з іншими вакцинами, що включені до Календаря щеплень.
В Україні щеплення проти ротавірусної інфекції відносять до
рекомендованих, тобто вакцинуватися можна за власні кошти.
Першу дозу вакцини варто ввести до того, як дитині виповниться 15
тижнів (можна з 6-ти тижнів). Усі дози ротавірусної вакцини діти повинні
отримати до того, як їм виповниться 8 місяців (32 тижні).
Вакцини для дітей старшого віку та дорослих немає.
Неспецифічна профілактика полягає в дотриманні правил особистої
гігієни (миття рук після відвідування туалету та громадських місць, перед
їжею).
Овочі та фрукти необхідно ретельно мити водою питної якості, а під
час епідемічного періоду рекомендується обдавати їх окропом. Для пиття та
приготування їжі варто використовувати тільки кип’ячену воду. Особлива увага
до якості молочної продукції: не можна вживати продукти сумнівного
походження і з вичерпаним терміном придатності.
Якщо ротавірусну інфекцію вже виявили, то люди, які доглядають
за хворими, повинні після миття рук додатково обробляти їх антисептиком.
Забрудненні іграшки та поверхні необхідно мити з мийним засобом, а
обробка 70% розчином етилового спирту інактивує ротавірус та попереджає
його подальше передавання.
Негайно зверніться до лікаря, якщо у вашої дитини:
надмірна сонливість або надто тривалий сон; часте блювання;
менше бажання пити рідину;
стілець чорного кольору або в ньому є кров чи гній;
будь-яке підвищення температури тіла в дитини віком до 6
місяців;
висока температура тіла більше 24 годин у дитини старше 6
місяців.
Через блювання та діарею дитина не хоче їсти або пити. Це може
призвести до зневоднення, а це небезпечно для життя.
Лікар-епідеміолог відділення епіднагляду та профілактики інфекційних хвороб
Богородчанського відділення Івано-Франківського районного відділу
ДУ «Івано-Франківський ОЦКПХ МОЗ» Глушко Надія
